Григорій Сковорода. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. 1983 р

Основу літературної спадщини Сковороди становлять два збірники, віршовий («Сад божественных пѣсней») і прозовий («Басни Харьковскія»). В 60-ті роки він створив ряд інших віршів та пісень, здебільшого пов’язаних з викладанням поетики у Харківському колегіумі. До цього часу належать також латинські листи до М. Ковалинського. Місце Сковороди в українській літературі визначається не тільки його внеском у розвиток власне поезії, віршової та прозової байки, а й художньо-літературною вартістю його філософських творів — діалогів та притч. Видатний філософ завершує тривалий історичний період розвитку філософії на Україні, яка була наслідком творчого використання здобутків світової думки. Сковорода вивчав праці близьких йому філософів і брав з них на озброєння ті або інші філософські ідеї, перетворюючи їх на вихідні пункти розробки власного вчення. Філософська творчість Сковороди розвивалась під впливом-багатьох чинників, що й зумовило складний її характер. Окрім багатого життєвого досвіду, тогочасних соціально-економічних факторів, на філософських поглядах Сковороди позначився вплив принаймні трьох ідейно-теоретичних джерел. Це—філософські вчення античності, середньовіччя і Відродження, вітчизняне просвітительство і, нарешті, народна мудрість. В военное время актуальность товара уточняйте по телефону.