Великі художники. Альбом 20. Рєпін

Мабуть, ніхто з російських художників не користувався такою прижиттєвої славою, як Ілля Юхимович Рєпін (1844-1930). Сучасники захоплювалися його до ілюзії «живими» портретами і багатофігурними жанровими композиціями, артистичною манерою письма, а в соціальному плані - умінням визначити найболючіші проблеми російського життя. Вже ранні релігійні картини, виконані по академічних програмах («Іов і його друзі», «Воскресіння дочки Яіра») виявляють дивний дар підкорити всі компоненти образу - уроки старих майстрів, малюнок, колір, композицію - загальній драматичній задачі. Знамениті «Бурлаки на Волзі» теж пишуться як академічне замовлення. Але Рєпін створює на базі численних натурних етюдів, написаних під час подорожі по Волзі, - картину, яка, відразу зробивши молодого майстер знаменитістю, викликає сенсацію. Глядачів вражає і яскрава виразність натури - народних типів - і відчуття грізної сили соціального протесту, що назріває в цих убогих ізгоях. Увесь барвистий і композиційний лад картини виражає вже не тільки велич Волги і її трудівників, але саму політичну атмосферу суспільства, його чаяння і тривоги. Пензель Рєпіна з безпрецедентною енергією втілює Людину в історії, реально показуючи, як ця історія робиться, слагаясь з людських почуттів і думок. Як свідчить сам майстер: «навколишнє життя мене дуже хвилює, не дає спокою, сама проситься на полотно; дійсність дуже обурлива, щоб зі спокійною совістю вишивати візерунки». Однак він залишається і блискучим майстром форми, цих самих «візерунків», чуйно сприймаючи віяння і імпресіонізму, і символізму. Митець прагне закріпити успіх «Бурлаків» в драматичних або стихійно-святкових сценах народного життя. Підсумком цих пошуків став новий шедевр - «Хресний хід в Курській губернії». «Вся Русь» як би зведена тут воєдино в багатолюдній церковній процесії, але замість милостивої «соборності» ми бачимо масову інерцію натовпу, яка, рухаючись по висохлому, выжженному сонцем яру, серед мертвих вирубок, в буквальному сенсі направляється в «нікуди», в деякий незримий, але виразно відчутний тупик. Зростаючий соціальний розлад змушує художника все частіше задумуватися над темою революції. У картинах «Відмова від сповіді», «Не чекали», «Арешт пропагандиста» ця тема ця втілена з небаченою раніше масштабністю і сміливістю. У центрі образів - борець з самодержавством, героїчно непохитний, але в той же час трагічно відчужений від навколишнього його людського середовища. Осовременивая мотивы отечественной истории, мастер превращает картины в мощные сгустки чувств и эмоций - гнева и ненависти старого к новому («Царевна Софья через год после заключения ее в Новодевичьем монастыре»), насилия и страха («Иван Грозный и сын его Иван»), сокрушительного, победного веселья («Запорожцы пишут письмо турецкому султану»). Чрезвычайно важную часть репинского наследия составляют его портреты. Он создает замечательные, острохарактерные типажные композиции («Мужичок из робких»), образы выдающихся деятелей культуры («Н. И. Пирогов», «М. П. Мусоргский», портреты Л. Н. Толстого) і ефектні багатофігурні портрети («Слов'янські композитори», «Урочисте засідання Державної Ради» - спільно з Б. М. Кустодиевым і В. С. Куликовим). У мальовничих портретах і графіку майстра особливо чітко простежується послідовна зміна стилістичних орієнтирів - реалізм передвижнического спрямування, імпресіонізм і модерн. У військовий час актуальність товару уточнюйте за номером телефону.