Гі де Мопассан. Твори в двох томах. Київ, Дніпро. 1990 р

Відкидаючи романтичний роман та його деформований, надлюдський, поетичний погляд, Мопассан схиляється до об'єктивного роману в пошуках реалізму, розуміючи всі обмеження такого типу творчості. Для нього реалізм є особистим світоглядом, який він (письменник) намагається донести до нас, відображуючи в книзі. «Ми завжди зображуємо самих себе», — каже він, в той самий час стверджуючи, що роман є художнім витвором, — купку невеликих фактів, які і складають загальний зміст твору. Мопассан також відкидає натуралізм з його важкою документальністю та прагненням"тотального реалізму, присутній Емілю Золя, але схиляється до безоціночного реалізму, що відображається навіть у таких важких для сприйняття сценах, як смерть Форестьє у «Любому другові». Мопассан прагне відобразити чисті факти та вчинки навзамін психологічного дослідження, оскільки психологія повинна бути схована в книжці так само, як вона схована в реальності за справжніми вчинками. Ця чистота та суворість зображення так само стосується описів, чітко відрізняючи Мопассана від Бальзака. Схильність до стислості яскраво прослідковується в творчості письменника: він створює більше 300 новел та лише п'ять романів. Навколишній світ, прекрасне і огидне в ньому письменник сприймав надзвичайно гостро, він був наділений особливою емоційною вразливістю, тією глибиною сприйняття, яке, на жаль, прискорило його трагічну смерть та про яке він писав, що завдяки йому найменше відчуття перетворюється на емоцію і, залежно від температури вітру, від запаху землі та від яскравості денного освітлення ви відчуваєте страждання, сум або радість… Але якщо нервова система несприйнятлива до болю, до екстазу, то вона передає нам лише буденні хвилювання і вульгарну вдоволеність. У військовий час актуальність товару уточнюйте за номером телефону.