М. Ємцев Е. Парнов Ярмарок Тіней 1968 рік

Слoвoм, я мoгу прoнізать прoстранствo і піти в прoшлoе У цього 15-сторінкового розповіді відразу два учасника, прийом обидва - досить імениті. Про що ж ця розповідь? З одного боку про розробку радянського вченого, який зумів побудувати установку, що дозволяє "рухатися проти вектора часу". Так дивно винахідник називає те, що можна було назвати набагато простіше - перенестися в минуле. З іншого у розповіді є і філософське підґрунтя - це контакт людини з самим собою, наприклад, семимісячної давнини. Молодий вчений під час захисту дисертації демонструє установку і в якості експерименту переноситься в минуле на сім місяців тому. А опинившись там, дзвонить сам собі і призначає зустріч. Ну, і зустрічається сам з собою. Анігіляції не відбувається, в реальності, запропонованої Парнова і Ємцев, такий ефект не спостерігається, можна розмовляти з самим собою скільки завгодно, можна спільно повечеряти, полежати поряд на тахті і покурити. Нічого важливого і кардинального з цієї зустрічі не відбувається, Побазарим і розійшлися, більш рання модель героя відводить більш пізню в лабораторію до установки і той повертається назад, а точніше - вперед - в своє майбутнє. Тільки ось вкрали деякі ляпи. Так, на початку розповіді стверджувалося, що установка була готова до моменту захисту дисертації, але виходить, що її вже можна було використовувати за сім місяців до цього, причому з набагато більш точним ефектом попадання в заданий часовий проміжок. Так, потрапивши в минуле герой не в курсі в який конкретно день він потрапляє, навіть з часом доби у нього немає визначеності, повертаючись же в майбутнє, він потрапляє точнісінько в ту саму секунду, коли починав свій експеримент, та так вдало, що присутні при це нічого не помітили. Крім того, з минулого він приносить як доказ записну книжку свого наукового керівника, яка точнісінько така ж, як зараз, тільки списана лише до тієї дати, в яку потрапляв експериментатор. У візитна день минулого вона лежала на столі кафедри, звідки "прибулець" її і стягнув. Але, дозвольте, якщо він її вкрав тоді, звідки ж зараз взявся другий примірник? Але я звернув увагу на інше, в той вечір, коли прибулець спілкувався зі своїм двійником-аборигеном, в їх спільній долі було призначено побачення з дівчиною, з якою у першого зразка не склалося і вони розлучилися. І ось прибулець намагається навчити місцевого себе уму-розуму, як правильно вести себе з цією дівчиною, щоб "не повторити" одного разу зробленої помилки. Один повертається в майбутнє, інший йде на побачення. Я очікував, що повернувся героя чекатиме та сама дівчина, з якою він, завдяки повторній спробі, не розлучився. Але немає, мабуть, це не спрацювало, минуле, натякають нам автори, змінити не можна. Воно всіляко захищається, і навіть, якщо з нього щось крадуть, наприклад, записна книжка, то замість вкраденої речі тут же з нічого, або з якоїсь просторово-часової матриці, матеріалізується двійник втраченого предмета. В цілому розповідь досить поверхневий, і до кращих зразків даної теми його, при всій повазі до іменитим авторам, віднести ніяк не виходить. У військовий час актуальність товару уточнюйте за номером телефону.