Логіка. А. Є. Конверський. Київ 1999 рік

Логіка — одна з найдавніших галузей наукового знання, є суттєвим загальнокультурним феноменом від початку її виникнення як науки. Роль логіки у сучасному світі науки важлива і багатопланова. Зрозуміло, що з часом змінюється орієнтація логічних досліджень, удосконалюються логічні методи, виникають нові тенденції, які відповідають потребам науково-технічного прогресу. Цікаво зазначити, що після падіння античної цивілізації перше, що було відновлено з античної науки — це логіка Арістотеля. Відомою є негативна позиція християнства до всієї античної науки, але принципове її визнання почалося саме з перших семи глав арістотелівських «Аналітик». При написанні підручника з логіки виникає досить складна проблема, пов’язана з дивовижними успіхами символічної логіки. Внаслідок цих успіхів, особливо в галузі теорії логічного висновку і логічної семантики, виникла думка про непотрібність традиційної логіки. Проте люди, як і дві тисячі років тому, продовжують міркувати, доводити, спростовувати, користуючись природною мовою. І тут, найефективнішим засобом є апарат традиційної логіки. У зв’язку з цим виникає питання: як поєднати викладання традиційної логіки з результатами символічної логіки? У символічній логіці багато проблем традиційної логіки висвітлюються по-новому, наприклад, проблеми суджень з відношеннями, складних суджень, логічних законів тощо. Символічна логіка відкрила нові форми міркування і нові види логічних зв’язків. Тому говорити нині про традиційну логіку без врахування досягнень символічної логіки просто неможливо.